Вона прийде, бо час настав,

Осінь прийде нізвідки.

Вона прийде, хоч ти не звав,

Стоїть вже біля хвіртки.

Огляне двір твій ще на вході.

... Читати далі »

Вартує у дверях, чекає на смерть.

Дивись на годинник – дев’ятої чверть.

Крила згоріли, не може злетіть.

Згадай ті хвилини, коли могла жить.

Падає з втоми, кляне небуття,

... Читати далі »

Її сукня червоного кольору,

А думки чорніші ніж ніч.

Її слово сильніше за долара,

А в думках є питання «В чім річ»?

Вона завжди блукає питаннями,

... Читати далі »

Стояв собі на вікні старий тріснутий вазон, у якому росла маленька та дуже хвора рослина на ім’я  Гібіск. На неї напала Тля і випила всю кров, Кліщики обплітали листки. Гібіску там було дуже сумно. Деколи він злився і зривав павутину кліщиків, але це не допомогло.

Дні шли, у кліщиків з’явилась сім’я, Тля теж розмножилася, лиш Гібіск був самотнім. Він марнів і в’янув, як раптом біля нього хазяйка поставила новий вазон з землею, полила його і мовила:

–   ... Читати далі »

Не замінять книгу серіали,

У нас фантазія барвистіше всього.

Кожен з нас малює ідеали,

Що є вище всякого кіно.

© Лерія Кот

Розгорну цю книгу востаннє,

Перечитаю болючі уривки

Про наше гірке розставання

І в пам’яті з’являться плівки.

Та зв’яже нитками з голками,

... Читати далі »