Вітаю друзі, мене звуть Лерія Кот!!!
Лерія Кот (справжнє ім’я Носова Альона Василівна) народилася 3 серпня 1997 року на Київщині в селі Усівка. Шкільні роки провела в Усівскій НВК (2003–2006 рр.) та Лизогубовослобідській ЗОШ (2006–2014 рр.).
2013-го року дебютувала в газеті «Сільський Вісник» з твором «Нечемна Фіалочка». В 2014-му році отримала грамоту від Будинку дитячої та юнацької творчості за участь в конкурсі «Власні твори». 2014 - 2016 років публікувалася в літературних збірниках видавництв «Лілія» та «Склянка Часу*Zeitglas», брала участь в альманахах, антологіях, вісниках конкурсів, що налічує 29 видань. В 2015-му році опублікувалася в альманасі «Самоцвіти України». Цього ж року вийшла в світ перша авторська книга «Відьми і любов».
2016-го року вступила до університету НПУ імені М. П. Драгоманова на факультет української філології та літературної творчості імені А. Малишка. Активно відвідувала літературні заходи та декламувала свої поезії, а ще опублікувалася в збірнику «Проза кольорів». 2017-го року вступила до літературознавчого гуртка герменевтичних досліджень і почала писати наукові статті, брати участь в наукових конференціях та публікуватися в наукових збірниках. За короткий час отримала кілька грамот з відзнакою «за кращу доповідь». 2018-го року опублікувалась в кількох номерах газет «Гарний настрій» і «Панорама».
Я в соцмережах
Про псевдонім
Раніше псевдоніми вигадували, щоб сховатися від влади, сьогодні це спосіб самовираження. Мій псевдонім складається з улюбленого імені Валерія та беззмістовного слова «Кот», яке на мою думку, гармоніювало з іменем Лерія. Мені подобалось ім’я Лера, але називались Валерією не хотіла, тому просто відкинула зайвий склад «Ва», який робив ім’я важким і не підкреслював мою особистість. Псевдонім немає нічого спільного з російським словом «кот», що перекладається як «кіт», це лише мелодійний збіг літер, але читачі іноді називають мене «кішкою», бо «kot» в перекладі з польської означає «кіт».
Свої тексти підписую як: Лерія Кот, Leria Cot, Leriya Kot. Носова Альона, Носова Альона Василівна.
Leria Cot, за яким це правописом?
Наукові статті та журналістські матеріали публікую під іменем Носова Альона, а поезію та прозу як Лерія Кот. Поширюю свою творчість, як в друкованих виданнях так і в інтернеті. До 2017-го року мала два блоги в соцмережах, спільноту з поезіями ВКонтакті та сторінку про котів у Однокласниках, але після блокування цих соцмереж полишила їх.
Я постійно помічала посилання на ту чи іншу сторінку латинськими літерами, потім зацікавилася цим і транслітерувала «Лерія Кот» на «Leria Сot», порушивши всі можливі правила транслітерації. Leria Сot – це варіант написання псевдоніму, якому я віддаю перевагу. Лєра Кот – дуже розповсюджене ім’я серед користувачів інтернету, тому мені захотілося чогось неповторного та незвичайного.
Чому «Leria», а не «Leriya»? Бо в слові «Лерія» звук «я» у вимові більш близький до «а». Чому «Cot», а не «Коt»? В англійській мові літеру «с» читають як «k» перед «о». Доволі цікаве правило чи не так? Хоча слово «сot» є в англійській мові та перекладається як «ліжко», це лише мелодійний збіг. Я вибрала такі комбінації латинських літер згідно своєї інтуїції, тому не шукайте паралелей і не гортайте граматику, ці слова написані на моїй вигаданій мові.
Історія публікацій
2013 рік
- Газета «Сільський Вісник» №8 (146), 2013, оповідання «Нечемна Фіалочка».
2014 рік
- Альманах «Vintage» № 6, поезії «Знахідка віків», «Сова», «Не приймай наркотики».
- Альманах «Берегиня», оповідання «Колода 36-ти гральних карт».
- Альманах «Vintage» № 7, поезії «Розбите серце клеєм не склеїть», «Нічна революція», «Потаємному незнайомцю», «Важливому», «Дайте волю мне молю», «Одинокий волк», «Я любила, я любила, но прости любовь, убила», «Пропасть».
- Альманах «Листи до Миколая», прозовий текст «О любви как о книге», поезії «Я не стальная», «Лето, зима, весна, осень», «Черным по белому», «Черная кошка», «Ночь».
- Альманах «Скіфія-Осінь 2014» прозовий текст «Лист до раю», поезії «Вірш про довіру, чесність і ще щось», «Молюся», «Хімія», «Каюсь», «Подружці», «Вступ», «Періодична система Менделєєва».
2015 рік
- Книга «Відьми і любов»
- Антологія сучасної української лірики та новелістики України 2014, прозовий текст «Когда все рушилось, а ты еще не умер», поезія «Вампир».
- Альманах «Сила почуттів», поезії «Влюблена», «Белая кошка», «Кішка-мати», «Ти бачив мої очі».
- Альманах «Скіфія-Весна 2015», прозовий текст «Если ты есть то я буду верить у встречу в блокноте», поезії «Нервы», «Жизнь», «Эмо4ка», «Муза».
- Альманах «Скіфія-Зима 2014», прозовий текст «О любви, кошках и философии», поезії «Влюблена», «Усовка».
- Альманах «Мати», поезії «Дімоне», «Кішка-мати», «Детство».
- Вісник ІІІ-го міжнародного конкурсу «Чернеча гора», поезія «За Україну помолюсь».
- Альманах «Скіфія-літо 2015», поезії «Напевно це кохання», «Казка», поема «Оля».
- Вісник конкурсу «Намалюй мені ніч», поезія «Коли я з тобою».
- Альманах «Дух землі», поезії «Усівка», «За Україну помолюсь», «Молюся».
- Альманах «Самоцвіти України», оповідання «Бібліотекар».
- Альманах «Скіфія-Осінь 2015» поезії «Безсоння», «Прощавай», «Слов’яни», «Невідомий стан», «Відьма».
- Антологія сучасної української літератури, оповідання «Школа котиків», поезія «Мене лікує хворий».
- Вісник ІV-го міжнародного конкурсу «Чернеча гора», поезія «Усівка».
2016 рік
- Альманах «Скіфія-Зима 2015», поезії «А я не играла, как я проиграла», «Голос за спиной», «День за днем», «Эгоист», «Молчи», «Маска».
- Альманах «Скіфія- Весна 2016», прозові тексти «Ти вмієш сумувати?», «Якщо ти існуєш, я буду вірити у зустріч в блокноті», поезії «Прохожий весни», «Твій змій», «Весна», «Вище всякого кіно».
- Антологія сучасної лірики та новелістики України 2015, поезії «Віра в казку», «Чаплі», «Час», «Осінь», «Не спинить», «Казкар», «N. N.».
- Часопис «Барви» №1, поезія «Усівка».
- Альманах «Скіфія-Літо 2016», оповідання «Купальська ніч», прозовий текст «Для мене щастя – бути між людей».
- Вісник VІ-го міжнародного конкурсу «Чернеча гора», поезія «Риторичне запитання».
- Вісник V-го міжнародного конкурсу «Чернеча гора», поезія «Хто читає мислить за двох».
- Альманах «Скіфія-Осінь 2016», поезії «Дівчина Осінь», «Біль», «Закохана у вчителя», «Вона».
- Газета «Сьоме небо», інтерв’ю «Бути редактором – справа не з легких».
- Журнал «Update» №7, інтерв’ю «Поліна Горлач – організатор творчих вечорів у арт-просторі SKLO».
2017 рік
- Альманах «Скіфія-Зима 2016», поезії «Грішний янгол», «Без людей», «Зима», «Не пишу», «Я не пишу пусті листи», «Корупція», «Поганий настрій».
- Вісник VІ-го міжнародного конкурсу «Zeitglas», оповідання «Сусідка з пекла».
- Збірка «Проза кольорів», оповідання «Якого кольору сум?».
- Збірник матеріалів ХХ Всеукраїнської науково-практичної конференції «Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції», наукова стаття «Образ Абрамсона в оповіданні Володимира Леонтовича «Я заробив у мого бога».
- Газета «Гарний настрій» №5 (94), 2017, поезія «Дівчина Осінь».
- Газета «Гарний настрій» № 6 (95), 2017, оповідання «Новорічна ніч».
- Газета «Покоління Z» №1, стаття «Студентська збірка «Проза кольорів».
- Газета «Fa-Fi-Fu» №1, оповідання «Як я бачу економіку, коли не хочу її вчити», статті «Проблеми сучасного письменника», «Збірка, яка вибухає безліччю кольорових конфетті», прозовий текст «Для мене щастя бути між людей».
2018 рік
- Газета «Гарний настрій» №1 (96), 2018, стаття «Проза кольорів, збірка, що вибухає безліччю кольорових конфетті».
- Студентський науковий вісник факультету української філології та літературної творчості імені Андрія Малишка, національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, випуск 8, наукова стаття «Конфлікт «свій-чужий» та його функціонування в оповіданнях В. Леонтовича «Гинуть мрії» та «Помирили».
- Газета «Панорама» №26 (6382), поезії «Звіробій», «Молюся за Україну», «За Україну помолюсь».
- Газета «Панорама» № 23 (6381), статті «Зелені свята в Лизогубовій Слободі», «Новий завклубом – зміни до кращого».