Вартує у дверях, чекає на смерть.

Дивись на годинник – дев’ятої чверть.

Крила згоріли, не може злетіть.

Згадай ті хвилини, коли могла жить.

Падає з втоми, кляне небуття,

Проклинає все суще за довге життя.

На небо погляне, вже сльози в очах,

На небі не рай – там безладдя і жах.

І смерть не приходить і біль не вщухає,

І відьми сміються і чорт підглядає.

Господь нас покинув – хвала Сатані!

–  Всім це на радість, але не мені.

Падає в сон, душа помирає,

Чорт на сопілці прощальну зіграє.

А смерть не приходить, смерті нема,

На землі вже гармидер, розпуста і тьма.

Вічне життя – щастя чи кара?

Тепер по життю вона як примара…

Щоби не стати таким як вона,

Моліться ви богу й не пийте вина.

© Лерія Кот