Обожнюю квітучий звіробій,

Ніжні пахощі його та колір.

Зірву його, і буде тепер мій.

Прикрашу ним шовковий комір.

Обожнюю його медовий трунок

В захваті від кожної пелюстки.

Це для душі як справжній подарунок

Коли душа втомилася від пустки.

Обожнюю плести з нього вінки,

Хоч він ламкий, та не плететься швидко.

Я в серці залишу запах п’янкий.

Звіробій – ти моя чарівна квітка.

© Лерія Кот