Цей голос я чула раніше,

Він лекції у виші читав.

На заняття збиралась скоріше,

Він серце моє тихо украв.

І зник без листа, без прощання,

Майнув у весільну поїздку

Залишив мені лиш кохання,

Таке як обгризену кістку.

На лекціях більш не з’являвся,

Читав їх якийсь там дідок.

Не маю уяви як звався.

В душі вже кривавий струмок.

Сьогодні знов чую той голос,

І запитуюсь  він то чи ні.

А в душі блукає лиш холод.

Не любов гріла серце ті дні.

© Лерія Кот