Дерев’яні стіни прикрашені зимою,

На них тепер сніжинки. І ми нині з тобою.

Сніжинки й плетениці та барви з блискітками,

Це зроблено з наснагою, це зроблено руками.

Ялинка знову сяє, блимає і грає

І спогад про дитинство душу мою крає.

Серпантин  і хлопавка та бенгальський вогник,

Я хочу святкувати із татом кожен рік

І відчуваю запах святкової сосни,

Я мріяла про свято ще з давньої весни,

Коли ввірвалось горе із присмаком війни.

Я бачила щоночі жахаючі сни.

І ти пішов на довго, боронити рідний край.

Без тебе кожне свято буде сірим, ти ж бо знай.

Тепер ти поруч, тату, розділиш свято з нами,

Нехай Господь загоїть твої душевні рани.

Розіллється шампанське по старих пугарах,

Але десь пролунає страшний гуркіт і спалах.

Війна не завершилась, але молю я Бога,

Хай Сатані отому він укоротить роги.

© Лерія Кот