У нашій країні проквітає корупція.

І всі задоволені цим, як завжди.

Хабарникам тим не потрібна інструкція.

Вони лиш кивають «давай» чи «зажди».

Як наслідок – країна занепадає,

Лікують нас вбивці, а вчать неуки.

Політик кишеню й собі наповняє,

Хоч країна воює із всім цим роки.

З хабарями воює той же хабарник,

Що завжди говорить «Ні хабарам!»

І вмить затикає грішми свій піарник

Все бере і дере з усіх хабара.

Водій вже не хоче везти «па бєлєту»,

Жене пасажира під три чорти.

Бо бач в село не дотягне «карету»,

Бо вдома чекають голодні коти.

Учитель доводить студента до сказу,

Не хоче ставити заслужене п’ять.

Покаже жестом прокляту ту фразу,

А потім знов збреше: «Не беру, не міг взять!»

Навіщо ви гробите нашу країну?

Навіщо Сатану цілуєте в зад?

Хай краще учитель похвалить дитину,

А водій, хай подяці селян буде рад.

Невже той хабарник, спить так спокійно,

Коли серійний вбивця гуляє на волі?

І з’явиться завтра черговий покійний,

Що, дасть людям лиш привід для болю.

Тож закликаю, не беріть хабара,

Не давайте хабар і ви самі!

Хапайте за комір того шахрая,

Бо зле може статися й з вами.

© Лерія Кот